UA EN

04053, Україна, м. Київ,
вул. Січових Стрільців, 73 (13 поверх)
тел./факс: (044) 5859012, (044) 5859015
e-mail: vassr@vassr.org

Годі спати, сільські голови…

16:21

29.09.2014

В Україні триває «гра» на нервах і терпінні людей. І це не дивно, бо вся система влади продовжує бути корумпованою й вимірюється тільки товщиною гаманця.

У свій час було чимало галасу про те, що рік оголошено Роком села. Але минув той рік, за ним – другий, третій… Нічого не мінялося. Самоврядування, як було тільки на папері, так і залишилося донині. То де ж обіцяна увага селу, владі на місцях? Натомість – шарпанина навколо розподілу портфелів у вищих ешелонах. Тим часом віра народу до влади падає. Та, власне, хто і коли турбувався про народ? Тільки гасла кидали. Низи не просто дивуються, люди обурюються.

Гостра дискусія щодо реального самоврядування спалахувала не раз. Так було і на загальних зборах сільських голів України, які недавно відбулися у столиці. З’їхалося 1200 осіб з усіх областей. У складі закарпатської делегації було 42 представники, з них двоє з Ужгородщини: Павло Машіка з Оноківців і я.

Ще до початку зборів закарпатці пішли до Будинку Уряду з надією поговорити з високими чиновниками. Столичні журналісти брали у нас інтерв’ю, дивувалися, що ми так гостро налаштовані, цікавилися як живуть регіони. Ми відверто заявляли, що з таким станом самоврядування далі не можна жити. Якби децентралізацію влади провели у травні, не було б тих страшних подій на Сході України, не було б такого руйнування інфраструктури. І що найголовніше, не було б людських жертв. Серце крається від болю, коли бачиш ті страхіття. Гинуть люди, держава терпить мільярдні збитки. 

Ми на Закарпатті кожний день щось будуємо, ремонтуємо, реконструюємо, в на Луганщині та Донеччині руйнують. Ніхто не слухав і не слухає регіони країни. Зранку нам не вдалося зустрітися ні з ким з урядовців.

Три години на всеукраїнських зборах голів велися гострі дискусії, вирішили всім разом іти до будинку уряду. Говоримо, пишемо про демократію, а на ділі її нема. Де та публічна влада, коли до неї не пускають?

Нарешті, трьох: голову всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад Миколу Фурсенка, одну жінку - мера з Київщини і мене пропустили до віце-прем’єра з питань регіонального розвитку Володимира Гройсмана. Наша бесіда тривала майже годину. З усіма нашими пропозиціями віце-прем’єр погодився. На зборах сільських голів вони були чітко сформовані.

Йшлося про те, що треба надати можливість сільським та селищним радам наповнювати місцевий бюджет за рахунок реалізації надр, копалин, лісових ресурсів, розміщених на їхніх територіях. Тобто наповнювати місцевий бюджет за рахунок сплати податків суб’єктами підприємницької діяльності, що видобувають корисні копалини на території місцевої ради. Дозвіл на це  має видавати виконавчий комітет цього самоврядного органу. Сплата податків та зборів суб’єктами господарювання має бути тільки за місцем здійснення їхньої діяльності.

Отже, першочерговою повинна бути бюджетна децентралізація, а потім закон про добровільне об’єднання громад. Він вже, кажуть, на виході.

Говорили ми і  про закон адміністративного розподілу. Його автори – теоретики. Жоден з них ніколи не був головою ради. Навіть не нюхав цього нелегкого хліба.

Асоціація сільських та селищних рад – носій інформації, але нею цікавляться тільки на місцях, а у верхах вона лягає, як то кажуть, під сукно, і все.

У стінах парламенту говорять, пишуть про повноваження голів рад, але абсолютно не забезпечують їх ресурсами. У законі записано, що повноваження мають відповідати ресурсам. На мою думку, слово «мають» слід замінити словом «дорівнюють». Лише тоді спрацює закон.

Ми переконалися, що центральний орган асоціації потужно працює. Чималу роль відіграє виконавчий директор Вадим Івченко. Його позиція чітка і прийнятна на місцях. Він добре знає сільські проблеми. До речі, тричі побував на Закарпатті і ми з Олегом Лукшою, віце-прм’єром асоціації «ХХІ століття» провели багато зустрічей з керівниками сіл Тячівщини, Хустщини та нашої Ужгородщини, практично з представниками всіх районів області. Багато цікавих питань було обговорено і на зборах голів в обласній раді. Сільські голови зрозуміли, що реформи вже на порозі, аби лише їх не проспати. Стан речей відносно сільських громад дуже заплутаний. Є великі розбіжності між законами. Сільські ради на 70 відсотків завантажені паперовими справами, які нікому не потрібні, не дають ніякого ефекту.

Щодо наповнення місцевих бюджетів, то я, особисто, п. Гройсману виклав свої пропозиції і пропозиції інших голів. Сільрада повинна мати право розпоряджатися землями за межами села. Виготовлення проектів землеустрою, змін меж населеного пункту, впорядкування та зонування територій повинно проводитися за рахунок коштів Державного бюджету вартості.

До Бюджетного кодексу слід внести зміни у такій редакції «видатки, що здійснюються з бюджетів сільських та селищних рад, враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, у тому числі й на позашкільну освіту (центри, клуби, студії, школи мистецтв, дитячо-спортивні заклади, які знаходяться на балансі місцевої ради). Треба збільшити вартість нотаріальних послуг, які виконуються безпосередньо секретарями місцевих рад.

Радам на місцях треба дати можливість використовувати кошти, які надійшли від сільгоспвитрат та використання надр з наступним перерозподілом для бюджетних установ та бюджету розвитку за власним рішенням, в тому числі й на поточний ремонт комунальної власності.

Розробка проекту закону про адміністративно-територіальний устрій має бути призупинений. Слід дати доручення в кожний регіон розробити перспективний план і на основі отриманої від районів інформації завершити проект закону.

Вже з 1 січня 2015 року обслуговування всіх надходжень та видатків бюджетних коштів здійснювати лише у банківських установах з державною часткою власності.

Декілька слів хочу сказати про академію лідерства. Це європейський проект, дуже цікавий. У свій час Павло Машіка, Тетяна Андрусь з Ратівців і я були на курсах в цій академії. Набуті знання нам дуже пригодилися. Але поки парламент не візьме до уваги усі наші пропозиції, діла не буде. Не теорії нам потрібні, а чіткі, виважені дії. Слід терміново розробити закон, який дозволить передавати державні землі у власність територіальних громад. Комунальні підприємства, надавачі послуг у сільській місцевості повинні бути звільнені від податків, або мали можливість реєструватися як платники єдиного податку.

Закони повинні бути чіткі, зрозумілі. Якщо ми купуємо, якусь дорогу річ, наприклад, пральну машину, перш за все ми читаємо інструкцію. То чому наші закони не можуть стати тою інструкцією до дії для сільських голів? Та тому, що один заперечує другий, і так безконечно.

На порозі – вибори до парламенту. У жовтні народ України зробить свій політичний вибір. Оскільки роль сільського виборця є надзвичайно важливою у формуванні курсу нової Верховної Ради, треба, щоб сільські, селищні голови не спали, а найактивніші з них також висували свої кандидатури. Щоб не повторилася історія, коли всадовили у парламентські крісла, зробили елітою нації тих, хто живе за подвійними стандартами.

На мою думку, треба заздалегідь укладати угоди з майбутніми депутатами про те, що вони реально зроблять, у чому посприяють на територіях своїх виборців. Повторюся: обов’язково треба, щоб до парламенту потрапили і сільські голови. Адже є серед нас такі, які вже 5-6 скликань очолюють ради. І кому, як не їм, найкраще відомо, що заважає самоврядуванню. Не можу не згадати і про надзвичайно низькі зарплати працівників місцевих рад. На всеукраїнських зборах ми про це скромно мовчали. Розуміли, що ситуація в країні  складна. Але ставки занижені до неможливості. Бухгалтер сільради отримує трохи більше тисячі. Це стосується спеціалістів сільрад та землевпорядника. До того ж доїжджає з Ужгорода. Тут треба щось міняти, якщо хочемо жити по-європейськи і забути про корупцію.

Наша асоціація має тісні зв’язки з місцевими радами. Працюють сайти, старанно відслідковуємо роботу регіонів. Є чимало грантових проектів. Треба сміливіше за них братися. Менше всього ми повинні прив’язуватися до політики, а згуртуватися, лобіювати наболілі проблеми через своїх депутатів Треба змусити їх працювати на громади, які видали їм аванс довір’я.

Давайте наводити лад у державі, щоб люди нарешті відчули, що про них турбуються. Заявімо про себе на повний голос, щоб нас почули.

Певна річ, за допомогою одного заходу – всеукраїнських зборів голів усі питання не вирішити. Але лід рушив. Зроблені впевнені кроки, начерки майбутньої тривалої роботи. Долучитися до неї треба всім, кому не байдужа доля України,майбутнє її народу.

Михайло Лаба, голова Закарпатського обласного відділення регіональної Асоціації сільських і селищних рад України

 

16:21

29.09.2014

OPEN ECONOMIC FORUM 2:0